Право кредитора на нарахування процентів та неустойки

Кредитні правовідносини. Право кредитора на нарахування процентів та неустойки після закінчення строку кредитування. Запитання і відповіді.

Запитання:

•     Чи втрачає кредитор право на нарахування процентів та неустойки за кредитним договором після закінчення строку кредитування або після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту ?

.

Відповідь:

1. Після закінчення строку кредитування або після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів та неустойки за кредитним договором. У цьому випадку права кредитора захищаються статтею 625 Цивільного кодексу України.

На це питання дає відповідь висновок Верховного Суду України, що був прийнятий Великою Палатою та неодноразово нею підтриманий у 2018 році. Уперше Велика Палата прийшла до такого висновку у своїй Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. У зазначеному судовому рішенні суд розділив поняття «строк договору» та «строк/термін виконання зобов’язання». Колегія суддів зазначає, що зазначені строки можуть збігатися, а можуть бути відмінними, наприклад, коли сторони погодили конкретні терміни сплати кредиту за договором, проте вказали, що договір діє до повного виконання зобов’язань за таким договором.

На підставі цього Верховний Суд проводить аналіз статей 1048 та 1050 ЦК України у яких зазначено, що позикодавець має право нараховувати на суму позики проценти, а у випадку обов’язку повертати позику частинами та за умови прострочення сплати чергової частини кредитор має право вимагати повернення всієї позиченої суми та нарахованих на цей час процентів. Аналізуючи зазначені статті, Велика Палата прийшла до висновку, що у випадку закінчення строку кредитування або пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів передбачених кредитним договором, а його права підлягають захисту відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України, а саме, кредитор отримує право нараховувати 3 % річних від простроченої суми кредиту та інфляційні втрати.

У подальшому зазначений висновок щодо неможливості нарахування процентів передбачених кредитним договором був підтриманий Великою Палатою у своїх Постановах від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Що стосується нарахування неустойки (пені), то тут відповідь  неоднозначна.

У Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 суд зазначає:

«Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності».

Тобто, суд вказує, що пеня нараховуєтеся на суму простроченого боргу та до моменту поки основне зобов’язанням не буде виконано. Далі по тексту постанови суд вирішує питання щодо строків давності по пені та вказує, що пеню можна стягнути у межах спеціальних строків – протягом року з моменту виникнення права на пеню.

У наступній Постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц колегія суддів, щодо неустойки зазначає заступне:

«Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання».

У зазначеному рішенні суд підтримав попередню позицію, що неустойка нараховується на всю суму невиконаного зобов’язання та до того моменту поки воно не буде виконане. Але після цього судового рішення Верховний Суд почав приймати рішення, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту позикодавець втрачає право на нарахування не тільки процентів, а й неустойки. Ця практика підтверджується Постановою від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц. У зазначеному судовому рішенні суд вказує наступне:

«Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.

При цьому згідно із пунктом 4.3 кредитного договору на випадок порушення позичальників строків повернення кредиту сторони погодили сплату збільшеної процентної ставки у розмірі 32 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачу винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків відповідно до порядку та строків, зазначених у кредитному договорі.

ПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у березні 2010 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».

Таким чином, на сьогоднішній день має силу вищезазначене рішення Великої Палати Верховного Суду України, на підставі якого кредитор після того, коли заявив позичальнику вимогу про повернення коштів може нараховувати лише 3 % річних і інфляцію без будь-яких інших штрафних санкцій.


Юрист Олександр Курочкін
 .

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО АДВОКАТА У ВАШОМУ РЕГІОНІ:

.

КОМЕНТАР ДО ВІДПОВІДІ:

На цій сторінці в розділі "Відгуки" Ви можете написати коментар до відповіді або написати свій варіант відповіді, якщо Ви є кваліфікованим фахівцем у цій галузі.

Якщо у Вас є коментар до відповіді або свій варіант відповіді, то тоді Ви можете його написати на цій сторінці у розділі "Відгуки". Для цього натисніть кнопку "Написати свій відгук", в поле "Коментар" напишіть свій коментар і вкажіть свій E-mail і контактний номер телефону. Ваші контактні дані опубліковані не будуть, а будуть тільки використані для уточнення Вашої позиції.